Ще джинси лише входять в нашу моду.
А з вікон грають то «Бітли», то «АББА».
Я по дощі ступаю в кожну воду
І озираюсь чи не бачить баба.
Ще батько мій молодший, ніж я зараз.
З кремпліну кльоші так йому пасують.
І з мамою вони — найкраща пара,
Коли вечірнім містом спацерують.
Уперше нас заводять в храм науки.
В дивані знову схований щоденник
І перше «так». І перші поцілунки!
І від руки написаний пісенник.
До армії ми проводжаєм брата.
А на вступних омріяна п’ятірка.
Уперше з серцем щось недобре в тата.
У гуртожитку «на екваторі» вечірка.
Вона була найкраща в будзагоні.
Кричали «Гірко!» наші з факультету.
Уперше «тату» я почув від доні.
Син — випускник цього ж університету.
На свята до батьків на кладовище.
Вже возимо дітей своїх і внуків.
А час повз нас, мов вітер, тільки свище!
Та не встигаєм й цих впіймати звуків
Найбільша ви проблема на цім світі:
(Я ненавиджу вас і вас благословляю!)
Ну, що ви за роки, що летите, мов миті?!
Спиніться! Я за вами не встигаю…
пятница, 23 октября 2009 г.
Подписаться на:
Комментарии к сообщению (Atom)
так ніби сам про себе читаєш... це Твоє?
ОтветитьУдалитьцей вірш має складну долю
ОтветитьУдалитьа коли розкажеш?
ОтветитьУдалитьКоли наступить пора
ОтветитьУдалить