среда, 28 октября 2009 г.

Осінь
Просто вона по-іншому цвіте:
Вогняним листям, багрянцем калини.
Все незвичайне… Й відповідь на те
Романтика в задуманих очах дівчини.
Хтось може мріяв, та не міг сказати.
А тут збулося! І пора прийшла
Між золотом під вечір поблукати
І цілувати, цілувати цілувати.
(Усі думки подалі десь сховати!)
Поки остання зірка не зійшла.
Тремтить листочок у руках.
Вітер, мов подих, тихий, то разючий
А на листку мереживо, як на твоїх губах
Мов твої губи, він такий пахучий.
Я тисячі гріхів тобі прощу
І тисячі разів не стомлюсь це казати,
Якщо ми вздовж ріки після дощу
Вночі підемо срібну осінь виглядати.

Комментариев нет:

Отправить комментарий