воскресенье, 25 октября 2009 г.

2 комментария:

  1. таке мультяшне, але таке ніжне...

    ОтветитьУдалить
  2. ВЕРЕСЕНЬ, 25

    Починається інше життя.
    Я заплющую очі,
    бачу спершу ліхтар за вікном,
    далі тільки вікно,
    все осяяне місяцем –
    там, у кімнаті,
    де ми спали так щільно, як брат і сестра,
    вересневої ніжної ночі Сесара Вальєхо.
    Стільки, стільки ночей у обіймах!

    Там дерева гойдаються,
    повні солодкого листя,
    повні листя солодкого, ледве прив'ялого,
    ледве пожовклого.
    Там, у кімнаті,
    де ми спали так щільно, як брат і сестра,–
    тихо одяг ворушиться,
    запах книжок, запах яблук, осіннього тління.
    Стільки, стільки ночей у обіймах!

    Наші давні уста, де вони?
    Ніби листя зів'яле, облетіли вони,
    і стоптались, мов дим, черевики.
    Де вони, ким були ми колись?
    (Срібний дощ розмиває податливу глину
    під тополями, повними сонного листя.
    Стільки, стільки ночей...)

    Нас минуле зім'яло, мов глину,
    вересневої ніжної ночі
    між бринінням останніх трамваїв і перших
    трамваїв.
    На книжках,
    на підлозі,
    на ліжку, де ми спали так щільно, як брат і сестра,-
    глина, глина і піт. Починається інше життя.
    Тільки глина і піт. Ще нічого не видно крізь
    глину.

    І сумна, і прекрасна ця повість нового життя.


    Н. Білоцерківець

    ОтветитьУдалить