пятница, 23 октября 2009 г.

Все не так просто… Тільки озирнутись
І спогадів багнюка смокче душу.
Хочеться зникнути, розтанути, забутись,
Хочеться бестії, вулкану, землетрусу.
Давно-давно замело мрії.
Похолодніло, смерклося, застигло.
Старий букет — скелет загиблої надії,
Дощем ранковим небо окропило.
І акуратно, до оскоми чітко,
Всевладний Хронос все навколо лічить
І мою долю теж взяв на замітку
І щось там крутить, вертить — щось хімічить.

Комментариев нет:

Отправить комментарий